Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Ну, кагбэ, братухи и сестры наркоманы, расскажу я вам свою историю, как я закупила кодеин и познакомилась с будущим мужем. Было это уж точно пару лет назад, когда я еще активно байтила в этом деле и не знала, что меня ждет впереди. Но, знаете, как говорят, "нельзя отказаться от возможности получить первак". Итак, сейчас я вам все расскажу, как это было, но помните, что я не призываю вас пойти по моим стопам!
В тот раз я уже какое-то время регулярно балдела от закладок кодеина. Под влиянием этого зелья я всегда ощущала умиротворение, что-то вроде полного релакса. Мне также нравилось, что никаких дырок на руке не было, ведь я предпочитала пить его, а не колоться. На улицах города я всегда заходила в свою любимую аптеку, где продавали первак, который я так любила. Там работал парень, с которым я поддерживала дружеские отношения. Имя ему было Димон, он был достаточно наркоманом, но я все равно байтила его компанию.
В один прекрасный день я зашла в аптеку, сильно ломало, повсюду я видела людей, бредущих по улице сигареты в руке и искавших свою долю приятного удовольствия. Но тут моя погоня за закладками закончилась, а началась новая история моей жизни. Я увидела Димона, который стоял у прилавка и что-то делал.
"Привет, красавчик! Что, опять смешиваешь говно и кладешь в пакетики?" - спросила я, подходя ближе к нему.
"Эх, Маша, ты всегда такая грубая! Да, работаю, свою линию готовлю, чтобы народу было, чем заняться. Хочешь попробовать новенькое?" - ответил Димон со своим обаянием наркомана.
"Да, конечно, давай, что у тебя нового есть?" - с интересом спросила я и осмотрела его прилавок.
Димон достал из-за прилавка пакетик с каким-то новым зельем и протянул мне его. Я ощутила приятный запах и сразу же поняла, что это будет крутая штука.
"Давай синяк договорим, Маша, думаю, тебе понравится!" - сказал Димон, подмигнув и кивнув в сторону своей задницы.
Я не стала долго думать и достала деньги, договорившись с Димоном о цене. Мы обменялись корочками информации и я пошла дальше своей дорогой, чувствуя, как ломка уже отступает.
Позже вечером я решила попробовать это новое зелье, которое я купила у Димона. Я приготовила себе кружку горячего чая, добавила туда порцию синего порошка и стала пить. Вкус был непривычный, но очень сильный. Через несколько минут я почувствовала, как приятное тепло начинает охватывать мое тело, а все проблемы и тревоги совершенно забываются. Я закурила сигарету, наслаждаясь этим состоянием.
И вот, в этот момент, когда я расслабленно сидела на кухне и наслаждалась состоянием, кто-то прокрался в мою квартиру. Я не заметила его до тех пор, пока он не похлопал меня по плечу. Я испугалась, но поняла, что это был Димон. Оказывается, он зашел забытой одежды забрать.
"Что ты тут делаешь, красотка? Ты что, одна в таком состоянии оставаться не можешь?" - спросил он, смеясь.
"Димон, ты меня испугал, блин! Да, видимо, одна я справиться не могу..." - ответила я, все еще немного смущаясь.
И вот, с тех пор мы стали встречаться. Димон оказался очень интересным парнем с харизмой. Мы проводили много времени вместе, байтили и наслаждались нашей "любовью" к наркотикам.
Но со временем я поняла, что мое отношение к наркотикам не было здоровым. Итак, я решила бросить все это. Я прекратила брать закладки, стала заниматься спортом и заботиться о своем теле.
Наше отношение с Димоном постепенно изменилось. Мы перестали байтить друг друга и, наконец, поняли, что наркотики не являются основой нашей любви. Мы смогли найти общие интересы и ценности, и, в итоге, решили пожениться.
"Димон, ты меня всегда поддерживал, когда мне было тяжело, и смог меня понять. Я благодарна тебе за то, что ты изменил мою жизнь к лучшему. Я тебя люблю!" - сказала я нашей свадьбе, глядя прямо в его глаза. Всегда помните, что наркотики - это дырка в вашей жизни, которую нужно закрыть. Найдите что-то, что вам действительно важно, и идите к своей цели. И помните, что истинная любовь не зависит от наркотиков!
